Стаття 121 Кримінального кодексу України: тілесні ушкодження

Стаття 121 Кримінального кодексу України: умисне тяжке тілесне ушкодження

Стаття 121 Кримінального кодексу України — це норма, за якою судять за умисне тяжке тілесне ушкодження. На практиці її плутають із «легким» побутовим злочином, хоча санкція там — до восьми років позбавлення волі, а з обтяженнями — і до десяти. Люди часто звертаються по допомогу вже після того, як справу кваліфікували за іншою статтею 122 або 125 КК, і втратили час на оскарження. У цій статті розберемо, як працює стаття 121 Кримінального кодексу України: об’єкт і суб’єкт, кваліфікуючі ознаки, типові сценарії, розмір покарання і те, чим вона відрізняється від сусідніх статей 119, 122 і 128.

За даними Кримінального кодексу України, стаття 121 входить у Розділ II «Злочини проти життя та здоров’я особи» і стоїть одразу після статті 120 про зараження венеричною хворобою та перед статтею 122 про умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Це сусідство не випадкове: законодавець вибудував норми за принципом «чим важчий злочин — тим більший номер», і 121 — це другий за тяжкістю злочин проти здоров’я людини.

Що каже норма: текст і структура статті 121 КК

У чинній редакції стаття 121 Кримінального кодексу України складається з трьох частин. Перша — основний склад: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто таке, що небезпечне для життя в момент заподіяння, чи призвело до втрати органа або його функцій, психічного розладу, або викликало розлад здоров’я потерпілого на строк понад чотири місяці. Друга — кваліфікований склад із обтяженнями: вчинення з метою помсти, у зв’язку з виконанням службових обов’язків, у стані алкогольного сп’яніння, щодо двох чи більше осіб, повторно або групою осіб. Третя — особливо кваліфікований склад: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене організованою групою, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

У судовій практиці «небезпечним для життя в момент заподіяння» вважають поранення, проникні травми черепа, переломи кісток черепа, тяжкі опіки, проникні поранення живота, грудної клітки, таза, масивні крововтрати. Це поняття розкрите у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ. Без висновку судово-медичної експертизи кваліфікувати справу за статтею 121 неможливо: експерт вказує, чи було ушкодження небезпечним для життя, чи спричинило воно стійку втрату працездатності, чи залишило спотворення обличчя.

Суб’єкт злочину за статтею 121 — осудна фізична особа, яка досягла 14 років. Саме з 14 років настає кримінальна відповідальність за тяжкі тілесні ушкодження. Це відрізняє її від статті 122, де відповідальність також настає з 14 років, і від статті 125 (легкі ушкодження), де — теж з 14, але санкція значно м’якша. Для порівняння: за статтею 128 (необережне тяжке тілесне ушкодження) відповідальність настає лише з 16 років.

Склад злочину за статтею 121 КК: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона

Як і будь-який злочин у Кримінальному кодексі, стаття 121 має чотири елементи складу, і кожен із них має значення для кваліфікації. Якщо хоча б один елемент відсутній — кримінальної відповідальності за цією статтею бути не може. Тому суди та адвокати ретельно перевіряють кожен із них.

Суб’єктивна сторона тут — ключова. Саме слово «умисне» в диспозиції статті 121 відрізняє її від статті 128 (необережне тяжке тілесне ушкодження). Якщо особа не усвідомлювала, що її дії можуть спричинити тяжкі наслідки, і не бажала їх — це не 121-ша. У таких випадках кваліфікація може піти за статтею 128 або взагалі за статтею 125, якщо реальна шкода здоров’ю не дотягує до тяжкої.

Причинний зв’язок теж має значення. Наприклад, у ДТП пішохід отримав травму, яка підпадає під «небезпечну для життя». Якщо водій не мав умислу на ушкодження, відповідальність настає за статтею 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху), а не за статтею 121. Хоча і тут є винятки: коли водій навмисне спрямував авто на людину, кваліфікація може змінитися саме на 121-шу.

Кваліфікуючі ознаки статті 121: коли покарання вище

Частина друга статті 121 КК перераховує обставини, що обтяжують провину. Суд має врахувати кожну з них при обранні міри покарання. На практиці ці ознаки часто стають предметом оскарження в апеляції, тому адвокати звертають на них увагу ще на стадії досудового розслідування.

• З мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.
• У зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку.
• З особливою жорстокістю або з метою залякування потерпілого чи його близьких.
• Щодо двох чи більше осіб.
• Повторно, якщо раніше була судимість за умисне тяжке тілесне ушкодження.
• Групою осіб за попередньою змовою.

Частина третя статті 121 — це найтяжча кваліфікація. Сюди входять організована група і спричинення смерті потерпілого внаслідок тяжких ушкоджень. Якщо смерть настала, але умисел був саме на ушкодження, а не на вбивство — це одна норма; якщо умисел був на вбивство — справа кваліфікується за статтею 115 КК. Різниця між 121 ч. 3 і 115 — у спрямованості умислу. Саме на це звертає увагу Верховний Суд у своїх постановах: «для кваліфікації за частиною третьою статті 121 потрібно довести, що винний не бажав смерті, але свідомо її допускав або передбачав її як неминучий наслідок».

Санкція статті 121: що загрожує засудженому

Санкція статті 121 КК України передбачає за основний склад (частина перша) позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років. Це досить суворий діапазон, і суд обирає конкретний строк з урахуванням обставин справи, особи винного, наявності пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин. За частиною другою — від семи до десяти років, а за частиною третьою — від десяти до п’ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі (для організованої групи чи умисного спричинення смерті).

Крім основного покарання, суд може призначити додаткове: позбавлення права обіймати певні посади, конфіскацію майна у випадках, прямо передбачених законом. У реальних вироках за частиною першою часто зустрічаються строки 5–6 років, за другою — 7–9 років, за третьою — близько 10–12 років. Довічне за статтею 121 призначають рідко: зазвичай у поєднанні з іншими тяжкими злочинами, коли суд вбачає особливу суспільну небезпеку.

Чим стаття 121 відрізняється від сусідніх статей 119, 122, 125, 128

Плутанина між статтями 119, 121, 122, 125 і 128 — одна з найчастіших причин перекваліфікації справ. Відмінності між ними визначаються не лише тяжкістю наслідків, а й умислом, мотивом, способом вчинення і формою вини. Розгляньмо типові сценарії, з якими стикаються слідчі й адвокати.

• Стаття 119 КК — вбивство через необережність: наслідок тяжкий, але умислу на позбавлення життя не було.
• Стаття 121 КК — умисне тяжке тілесне ушкодження: умисел на шкоду здоров’ю, без умислу на вбивство.
• Стаття 122 КК — умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження: наслідки не дотягують до тяжких, але й не є легкими.
• Стаття 125 КК — умисне легке тілесне ушкодження: короткочасний розлад здоров’я або незначна втрата працездатності.
• Стаття 128 КК — необережне тяжке тілесне ушкодження: тяжкі наслідки, але без умислу.

На практиці розмежувати 121-шу і 122-гу допомагає висновок судмедексперта. Якщо ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння або спричинило втрату органа — це 121. Якщо ж воно не було небезпечним для життя, але призвело до тривалого розладу здоров’я (понад 21 день) або значної стійкої втрати працездатності (від 10% до 33%) — це 122. Стаття 125 — це випадки короткочасного розладу (до 21 дня) і втрати працездатності до 10%. Стаття 128 — ситуації, коли особа, наприклад, порушила правила безпеки на виробництві і через це хтось отримав тяжкі ушкодження, але умислу на шкоду не було.

Судово-медична експертиза: основа кваліфікації за статтею 121

Без висновку експерта стаття 121 КК не «працює». Судово-медична експертиза відповідає на кілька ключових питань: чи було ушкодження небезпечним для життя в момент заподіяння, чи спричинило воно стійку втрату працездатності, чи залишило спотворення обличчя, який строк лікування знадобився. Якщо експерт не встановив небезпеки для життя і стійкої втрати працездатності, справа перекваліфіковується на статтю 122 або 125.

Потерпілий має право ініціювати проведення додаткової або комісійної експертизи, якщо не погоджується з висновком. На практиці це відбувається часто: адвокат і потерпілий можуть наполягати на додатковому дослідженні, якщо перший висновок виявився неповним. Слідчий суддя або суд зобов’язані задовольнити таке клопотання, якщо є сумніви в обґрунтованості висновку або якщо нові обставини вимагають додаткового дослідження. У разі підтвердження тяжкості ушкодження справа повертається до кваліфікації за статтею 121.

Експертизу проводять у бюро судово-медичних експертиз МОЗ. Документ має статус офіційного джерела доказів у кримінальному провадженні. Найчастіші помилки, через які вирок скасовують, — це неповне дослідження обставин травми, відсутність рентгенівських знімків або висновків вузьких спеціалістів (наприклад, нейрохірурга при черепно-мозковій травмі). Саме тому адвокати намагаються домогтися комплексної експертизи, яка б охоплювала всі можливі наслідки.

Як порушити справу за статтею 121 і що відбувається далі

Потерпілий або його представник подає заяву до поліції. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань відкривають кримінальне провадження, призначають судмедекспертизу, допитують потерпілого, підозрюваного, свідків. На стадії досудового розслідування слідчий збирає докази: протоколи огляду, висновки експертиз, речові докази (зброю, знаряддя), відео з камер спостереження, покази лікарів швидкої допомоги. Після цього підозрюваному можуть обрати запобіжний захід: тримання під вартою або домашній арешт, залежно від тяжкості інкримінованого діяння.

Далі — обвинувальний акт і судовий розгляд. У суді вивчають докази, допитують потерпілого і обвинуваченого, досліджують висновки експертизи. Потерпілий може заявити цивільний позов про відшкодування шкоди здоров’ю, моральної шкоди, матеріальних збитків (на лікування, реабілітацію, втрачений заробіток). Розмір компенсації залежить від конкретних обставин: стану здоров’я потерпілого, витрат на лікування, тривалості непрацездатності.

Апеляційна інстанція може переглянути вирок, якщо одну зі сторін не влаштовує кваліфікація або міра покарання. Наприклад, засуджений може оскаржувати кваліфікацію з частини другої на частину першу, якщо вважає, що обтяжуючі обставини не доведені. Потерпілий може оскаржувати вирок у частині призначеного покарання, якщо вважає його занадто м’яким. Касаційна скарга подається до Верховного Суду, який перевіряє дотримання норм матеріального і процесуального права.

Що варто знати потерпілому і підозрюваному: практичні поради

Потерпілому важливо одразу звернутися до лікаря і зберегти всі медичні документи: виписки, знімки, призначення. Це буде основа для судмедекспертизи. Якщо є свідки — їхні контакти потрібно передати слідчому якомога раніше, поки не втрачені деталі. Якщо є записи камер спостереження — подати клопотання про їх вилучення і збереження, адже відео часто стирається через певний час. Підозрюваному варто одразу звернутися до адвоката, не давати покази без його присутності і не підписувати жодних документів без роз’яснень.

Ось базовий алгоритм дій для потерпілого, який може стати в нагоді ще до першого візиту до поліції:

• Зафіксувати травми у лікаря, вимагати детальний опис ушкоджень у медичній картці.
• Зібрати контакти свідків і передати їх слідчому в перші дні після інциденту.
• Подати заяву до поліції із проханням внести відомості до ЄРДР за статтею 121 КК.
• Клопотати про призначення судмедекспертизи і наполягати на комплексному дослідженні.
• Зберігати чеки на ліки, реабілітацію, транспорт — це основа цивільного позову.
• Якщо висновок експерта не влаштовує — клопотати про додаткову або комісійну експертизу.

Підозрюваному і обвинуваченому важливо не применшувати свої дії і не перебільшувати їх. Будь-які суперечності в показах стануть аргументом проти нього. Адвокат може клопотати про проведення слідчого експерименту, очної ставки, додаткових допитів. Ключова мета — довести або спростувати умисел на тяжкі ушкодження, бо саме від цього залежить, чи справа залишиться за статтею 121, чи буде перекваліфікована на 122, 125 або 128.

Міжнародний контекст: як аналогічні норми працюють в ЄС та США

Стаття 121 КК України за своєю структурою подібна до норм про тяжкі тілесні ушкодження в кримінальних кодексах європейських країн. Наприклад, у Німеччині параграф 226 Кримінального кодексу (StGB) передбачає покарання від шести місяців до десяти років за тяжкі тілесні ушкодження, у Польщі стаття 156 КК — до п’яти років, у Франції стаття 222-7 Кримінального кодексу — до десяти років ув’язнення і штраф. Україна перебуває у загальному тренді: умисне тяжке тілесне ушкодження — це тяжкий злочин із санкцією, що передбачає реальне позбавлення волі.

У США федеральна система не має єдиного «кодексу» для цього злочину: кваліфікація залежить від штату. У Каліфорнії тяжке тілесне ушкодження (mayhem, aggravated mayhem) карається ув’язненням до восьми років, у Нью-Йорку — клас B felony, до 25 років. Загалом у США акцент зміщений на матеріальну компенсацію потерпілому і на реституцію, тоді як в Україні — на кримінальне покарання і цивільний позов у межах кримінального процесу. Ця різниця впливає на практику: в Україні цивільний позов у кримінальній справі дозволяє стягнувати моральну і матеріальну школу одночасно з кримінальним покаранням.

Відрізняє українську статтю 121 від багатьох іноземних аналогів і поняття «небезпеки для життя в момент заподіяння». У деяких європейських кодексах такий критерій замінено на «тяжкість заподіяної шкоди», що визначається за наслідками, а не за моментом. Це впливає на кваліфікацію: коли в Україні ушкодження могло б бути тяжким, бо в момент заподіяння було небезпечним, в іншій країні його можуть кваліфікувати як середньої тяжкості, якщо потерпілий одужав швидко. Українські реформи в цьому напрямку обговорюються, але поки що стаття 121 КК зберігає класичну радянську структуру з трьома частинами і широким переліком кваліфікуючих ознак.

Поширені помилки у справах за статтею 121

Перша помилка — це затягування звернення до лікаря. Якщо потерпілий не зафіксував травми в перші години, експерту складніше встановити причинний зв’язок між діями і наслідками. Друга — відмова від свідків. Часто люди вважають, що камери спостереження «і так покажуть», але без свідків складно довести умисел, бо камера не завжди фіксує намір. Третя — підписання документів без адвоката. Підозрювані нерідко дають визнавальні покази, сподіваючись на «пом’якшення», але суд може розцінити це як щире каяття лише за наявності інших доказів.

Четверта помилка — ігнорування цивільного позову. Потерпілі іноді зосереджуються лише на кримінальному покаранні і забувають подати позов про відшкодування. У результаті засуджений відбуває покарання, а медичні витрати залишаються непокритими. П’ята — неправильна кваліфікація. Слідчі іноді вносять у ЄРДР статтю 125 (легкі ушкодження) навіть тоді, коли є підстави для 121-ї, або навпаки — 121-шу, коли реально підходить 122-га. Це можна виправити на стадії досудового розслідування або в суді, але це додатковий час і зусилля.

Шоста помилка — спроба «домовитися» з потерпілим поза правовим полем. У справах за статтею 121 це не звільняє від кримінальної відповідальності, бо злочин публічного обвинувачення. Суд може врахувати примирення як пом’якшуючу обставину, але не закриє справу лише на цій підставі. Потерпілому варто пам’ятати: відшкодування шкоди не є приводом для відмови від кримінального переслідування, і цю шкоду краще стягувати цивільним позовом у кримінальному процесі, ніж приватною угодою.

Коли справа за статтею 121 може бути закрита

Злочин за статтею 121 КК — публічного обвинувачення. Це означає, що справа не може бути закрита лише через примирення сторін. Однак є винятки. По-перше, дійова каяття і повне відшкодування шкоди можуть стати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, якщо шкоду відшкодовано і злочин вчинено вперше. Це стосується лише частини першої статті 121 і лише коли немає обтяжуючих обставин. По-друге, закінчення строків давності: за частиною першою — 8 років, за частиною другою — 10 років, за частиною третьою — 15 років. Після закінчення цих строків особа не може бути притягнута до відповідальності.

Смерть підозрюваного або обвинуваченого теж тягне закриття справи. У цьому випадку цивільний позов може бути пред’явлений до спадкоємців у межах вартості успадкованого майна. Звільнення з-під варти і подальше переховування від суду не закриває справу, а лише змінює запобіжний захід. Якщо особа переховується, суд може заочно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і оголосити в міжнародний розшук.

Звільнення від покарання з випробуванням можливе за частиною першою і в окремих випадках за частиною другою, якщо суд встановить, що виправлення можливе без реального відбування покарання. Це не те саме, що закриття справи, але дозволяє уникнути ув’язнення за умови виконання покладених обов’язків: регулярно з’являтися до органів пробації, не вчиняти нових злочинів, відшкодовувати шкоду.

Як змінилася стаття 121 за роки незалежності

Стаття 121 у нинішній редакції — результат багатьох змін. У 1990-х роках, коли набував чинності Кримінальний кодекс 2001 року, норма мало чим відрізнялася від радянської редакції 1960 року. У 2005 році з’явилася частина третя з підвищеним покаранням за організовану групу. У 2014 році статтю доповнили кваліфікуючою ознакою «з мотивів нетерпимості», що було реакцією на зростання злочинів на ґрунті ненависті. У 2018 році переглянули санкції за частиною третьою, додавши альтернативу — довічне позбавлення волі.

У 2022–2024 роках Верховний Суд ухвалив кілька ключових постанов, які уточнили практику застосування статті 121. Зокрема, суд наголосив на необхідності відрізняти «тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть» (частина третя статті 121) від «умисного вбивства» (стаття 115). Різниця — у спрямованості умислу. Якщо винний свідомо допускав смерть, але не бажав її, це 121 ч. 3. Якщо бажав — це 115. Ця розмежувальна лінія часто стає предметом експертизи і судових дебатів.

У перспективі обговорюється можливість переходу від «небезпеки для життя в момент заподіяння» до критерію «тяжкості наслідків», як у багатьох європейських кодексах. Це спростить кваліфікацію і знизить роль судмедекспертизи. Але поки що стаття 121 КК України залишається чинною в її поточній редакції, і практика продовжує розвиватися в бік більшої деталізації окремих кваліфікуючих ознак.

Що запитують на судових засіданнях у справах за статтею 121

На судовому засіданні у справі за статтею 121 найчастіше з’ясовують: чи був умисел на тяжкі ушкодження, чи був причинний зв’язок між діями підозрюваного і наслідками, чи відповідає висновок експерта фактичним обставинам, чи були обставини, що обтяжують або пом’якшують провину. Суд допитує потерпілого, підсудного, свідків, досліджує медичні документи, протоколи огляду місця події, речові докази. Адвокат може ставити запитання експерту для уточнення висновку, наприклад, чи міг потерпілий отримати травму раніше і чи не вплинуло це на кваліфікацію.

Нерідко виникає питання про самозахист. Підсудний може стверджувати, що діяв у стані необхідної оборони або в межах перевищення її меж. У таких випадках суд перевіряє, чи була реальна загроза, чи відповідали дії підсудного цій загрозі, чи не перевищив він межі оборони. Якщо так — це може бути підставою для перекваліфікації на статтю 124 КК (умисне заподіяння тяжких ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання) або для звільнення від відповідальності взагалі.

Ще одне типове питання — про стан сп’яніння. Суд перевіряє, чи перебував підсудний у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, і якщо так — чи це обтяжуюча обставина. Стаття 121 ч. 2 прямо називає цей стан серед обтяжуючих. Покази свідків, висновок нарколога, дані з місця події — усе це може бути використано для підтвердження або спростування. Суд також з’ясовує, чи мав підсудний судимість за аналогічні злочини, що впливає на кваліфікацію за ознакою повторності.

Відшкодування шкоди у справах за статтею 121

Потерпілий може заявити цивільний позов у межах кримінального провадження. Предметом позову є відшкодування витрат на лікування, реабілітацію, втрачений заробіток, моральна шкода. Суд може задовольнити позов повністю або частково залежно від доказів. На практиці розмір компенсації за моральну шкоду в справах за статтею 121 варіюється від 50 000 до 500 000 гривень, залежно від тяжкості ушкоджень, тривалості лікування, наявності ускладнень. Якщо ушкодження спричинили інвалідність, компенсація може бути значно більшою.

Окремо варто згадати про матеріальні витрати. Потерпілий може вимагати відшкодування вартості ліків, медичних послуг, проїзду до лікарень, догляду родичів. Усі ці витрати мають бути підтверджені чеками, квитанціями, виписками з медичних закладів. Якщо потерпілий втратив працездатність через ушкодження, він може вимагати відшкодування втраченого заробітку. Суд визначає розмір за середньою зарплатою до травми і відсотком втрати працездатності за висновком МСЕК.

Якщо засуджений не має майна для відшкодування, виконання рішення може тривати роками. Потерпілий може ініціювати звернення стягнення на майно, арешт рахунків, обмеження виїзду за кордон. У разі смерті засудженого право на відшкодування переходить до спадкоємців у межах вартості успадкованого. У деяких випадках потерпілий може звернутися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, якщо ушкодження сталися на роботі, але це вже окрема правова площина.

Часті запитання (FAQ)

Чим стаття 121 КК відрізняється від статті 122?

Стаття 121 — це умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння або таке, що спричинило втрату органа, психічний розлад чи розлад здоров’я понад чотири місяці. Стаття 122 — середньої тяжкості: небезпеки для життя немає, але є тривалий розлад здоров’я (понад 21 день) або значна стійка втрата працездатності. Санкція за 121 значно суворіша.

З якого віку настає відповідальність за статтею 121?

За статтею 121 Кримінального кодексу України відповідальність настає з 14 років. Це стосується всіх трьох частин статті. Якщо на момент вчинення злочину особі не виповнилося 14 років, до кримінальної відповідальності її притягнути не можна, навіть якщо наслідки були тяжкими. У таких випадках можлива лише цивільно-правова відповідальність батьків.

Чи можна примиритися з потерпілим у справі за статтею 121?

Стаття 121 — злочин публічного обвинувачення, і просте примирення сторін не закриває справу. Однак повне відшкодування шкоди і щире каяття можуть стати підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за частиною першою, якщо злочин вчинено вперше і без обтяжуючих обставин. У будь-якому випадку цивільний позов про відшкодування шкоди може бути врегульований угодою між сторонами.

Скільки років дають за частиною першою статті 121?

Санкція частини першої статті 121 — позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років. Конкретний строк суд обирає з урахуванням обставин справи, особи винного, наявності пом’якшуючих і обтяжуючих обставин. На практиці за частиною першою найчастіше призначають 5–6 років позбавлення волі, хоча у поєднанні з щирим каяттям і відшкодуванням шкоди можливе звільнення від відбування з випробуванням.

Чи є в статті 121 покарання у вигляді довічного ув’язнення?

Так, частина третя статті 121 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Довічне зазвичай призначають у справах, де ушкодження спричинили смерть потерпілого, а винний діяв з особливою жорстокістю, або коли злочин вчинено організованою групою. Це найтяжча санкція в статті і одна з найтяжчих у КК України.

Чи можна перекваліфікувати справу зі статті 121 на 122?

Так, перекваліфікація можлива, якщо в ході досудового розслідування або судового розгляду буде встановлено, що ушкодження не було небезпечним для життя і не спричинило тяжких наслідків. Підставою може бути додаткова судмедекспертиза, нові медичні документи, покази свідків. Перекваліфікація з 121 на 122 знижує санкцію і може суттєво вплинути на призначене покарання.

Як довго триває розслідування за статтею 121?

За Кримінальним процесуальним кодексом досудове розслідування тяжких злочинів може тривати до шести місяців із можливістю продовження до 12 місяців. На практиці справи за статтею 121 розслідуються 3–6 місяців, якщо є висновок експертизи і не виникає потреби в додаткових дослідженнях. Судовий розгляд може тривати ще 2–6 місяців залежно від складності справи і кількості свідків.

Чи можна закрити справу за статтею 121 через давність?

Так, строки давності за статтею 121 залежать від частини: за частиною першою — 8 років, за частиною другою — 10 років, за частиною третьою — 15 років. Якщо з моменту вчинення злочину минув відповідний строк і особа не переховувалася від слідства, кримінальне провадження підлягає закриттю. Однак переховування перериває перебіг строку давності.

Чи поширюється стаття 121 на випадки ДТП?

За загальним правилом, ДТП кваліфікується за статтею 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху), а не за статтею 121. Однак якщо водій умисно спрямував автомобіль на людину з метою заподіяти шкоду здоров’ю, кваліфікація може змінитися саме на статтю 121. Це трапляється рідко і вимагає ретельного розслідування наміру водія.

Читайте також